2023 рік ювілейний для м.Новодністровськ. Місту виповнюється 50 років.
21 лютого 1973 року вийшов наказ про організацію дирекції Могилів-Подільського КГВ.
Всі, хто закоханий у Новодністровськ, знають про його унікальність. Невеличке, компактно розташоване на високому дністровському березі місто подивує рідкісним симбіозом цивілізаційних досягнень з незайманою красою навколишніх краєвидів. Тут у дев’ятиповерхівках працюють ліфти, централізовано подається вода і газ, комунальники сумлінно метуть вулиці і вивозять сміття. Тут немає міського громадського транспорту – він просто не потрібний, адже вся площа міста становить якихось сім квадратних кілометрів. Зате тут, вийшовши з під’їзду сучасної висотки, можна одразу потрапити в затінок прадавнього лісу, а збігши кількасот метрів, пірнути в річкову прохолоду. І ще ‑ просто з вікна дев’ятиповерхівки тут можна слухати солов’я, що заливається десь зовсім поруч…
Народженню свого міста новодністровці мають завдячувати саме Дністру. Колись норовлива ріка, поспішаючи до Чорного моря, постійно топила повенями населені пункти, що розташувалися у її пониззі. Іноді стихія води виявлялась руйнівною. Щоби приборкати непокірну ріку, вирішено було збудувати каскад гідроелектростанцій з греблями та водосховищами, які б не лише убезпечили міста та села від паводків, а й принесли користь народному господарству. Після прийняття на найвищому державному рівні низки рішень почалось будівництво потужного енергетичного об'єкта – каскаду ГЕС і ГАЕС ‑ який і дав життя новому місту.
Так, 7 грудня 1971 року було затверджено проектне завдання Могилів-Подільського гідровузла. Для будівництва ГЕС-1 розглядалися три локації. Крім тієї, де сьогодні стоїть станція, пропонувались також майданчики нижче за течією навпроти села Бернашівка та ще нижче біля села Василівка. В результаті виїзної наради у 1972 році фахівці міністерства енергетики визначились, що будівельна база ГЕС та населений пункт для проживання гідробудівців і енергетиків розташовуватиметься на високому березі Дністра з неймовірно красивою панорамою довколишніх пейзажів. Тобто реалізовувати взялися перший варіант.
15 грудня 1972 року Радою Міністрів СРСР ухвалене рішення №860 «Про початок будівництва Могилів-Подільського гідровузла».
З 1 січня 1973 року в складі «Дніпрогесбуду» працює будівельне управління зі спорудження Могилів-Подільської ГЕС.
21 лютого 1973 року ‑ наказ міністра енергетики та електрифікації СРСР про організацію окремого підрозділу ‑ дирекції Могилів-Подільського комплексного гідровузла з її розміщенням у селі Ожеве.
Наказом від 6 квітня 1973 року директором ДКГВ було призначено В’ячеслава Куреньова.
31 липня 1973 року Могилів-Подільський комплексний гідровузол був перейменований на Дністровський. Відповідно до кінця року були перейменовані будівельне управління та дирекція. П’ять років БУ Дністровської ГЕС перебувало в структурі «Дніпрогесбуду» і лише з 1 січня 1978 року було утворене самостійне Управління з будівництва Дністровського комплексного гідровузла (УБ ДКГВ). На той час управління налічувало 2 873 працівники.
Документи також засвідчують, що перші ешелони з матеріалами для майбутньої будови прибули на станцію «Романківці» у грудні 1972 року. А перший десант гідробудівців висадився на Дністрі у січні 1973 року.
Далі літопис будови фіксує ще надзвичайно багато «перших» ‑ перший наказ по Дирекції ДКГВ, перші ПДУ (пересувний дім універсальний), перші вибухи, що зривали скалу, перше одруження, перше перекриття Дністра, перша школа, перший куб бетону, перші вироблені кіловати…
Стрімко набирали обертів темпи будівництва Дністрогесу, а разом з ним і міста. Згідно з Наказом Президії Верховної Ради УРСР від 20 лютого 1975 року та рішенням №57 від 25 лютого 1975 року поселення будівельників Дністровського комплексного гідровузла отримало назву Новодністровськ і статус селища міського типу та було включено до складу Сокирянського району Чернівецької області.
Світлини з архіву Дністрогесбуду відображають початок будівництва та наступні його етапи:
