Ілля Євгенович Василаш
02.08.1959 - 27.07.2014
Доброволець батальйону територіальної оборони «Айдар» ЗСУ, розвідник, ветеран-«афганець», активний учасник Майдану.
Василаш Ілля Євгенович (псевдо «Дід») народився 2 серпня 1959 року в селі Горбівці на Глибоччині, нині - Чернівецький район Чернівецької області. Навчався у Горбівецькій ЗОШ, після закінчення якої здобув освіту техніка-механіка у Чернівцях. Згодом заочно закінчив Вінницький інститут енергетики, де отримав спеціальність інженера-енергетика. У 1982-1986pp. і 1990-1997pp. проживав у м.Новодністровськ.
Служив прикордонником у Карелії. Потім під Хабаровськом, звідки Іллю Василаша відправили в Афганістан. Тоді радянська армія якраз виводила з країни важку техніку та зброю. Там буковинець отримав травму ока, яка призвела до інвалідності. Однак це не завадило йому стати на захист своєї країни, коли над нею нависла небезпека.
У грудні 2013 року Ілля Василаш, разом з іншими ветеранами-афганцями, вийшов на столичний Майдан, відклавши операцію на серці.
«Наприкінці 2013 року, наші з Іллею дороги перетнулись під час поїздки з Чернівців на Майдан у Києві. Уже з перших хвилин спілкування з'ясувалось, що Ілля Василаш є справжнім патріотом України, котрий всією душею вболіває за її долю. Маючи поважний вік, тоді 54 роки, проблеми із зором після війни в Афганістані, він, ні на мить не вагаючись, вирушив до столиці. І кожен з нас, бойових побратимів, дуже швидко переконався наскільки Ілля Василаш смілива людина, досвідчений вояка. До нього тягнулись, до його слів і порад прислухались, що багатьом майданівцям допомогло уберегтись від поранень, залишитись живими. Ми жартома називали Іллю Євгеновича майором, хоча насправді він був капітаном за часів офіцерської служби в армії. І вже згодом, коли сформувався із добровольців батальйон «Айдар», Ілля Василаш, знову ж таки, одним із перших вступив у його ряди. Він займав передові позиції у жорстокій боротьбі з ворогом», – згадує про Іллю Василаша житель Глибокої та учасник Революції Гідності Володимир Григорчук.
Після подій на Майдані Ілля Василаш у складі 8-ї сотні відразу ж поїхав у Луганськ. Український воїн, розвідник, капітан запасу загинув 27 липня 2014 року у бою на залізничному переїзді у місті Лутугине Луганської області, потрапивши у засідку ворога.
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни Іллю Василаша посмертно нагородили (14.03.2015) орденом «За мужність» ІІІ ступеня та нагрудним знаком «За оборону Луганського аеропорту». У 2015 році воїнові присвоїли звання «Почесний громадянин Глибоччини», а в рідних Горбівцях звели пам’ятник та встановили меморіальну дошку на будівлі місцевої школи.
Відзнаки: Указом Президента України № 365/2015 від 27 червня 2015 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Луганського аеропорту» (посмертно).
Відзнака Новодністровського міського голови «За честь та відвагу» (посмертно)
Використано матеріали Меморіальний дослідницько-пошуковий проєкт «Небесний Легіон»
