Олексій Прокопійович Гимплюк
23.08.1981 - 25.06.2022р.
Новодністровець Олексій Гимплюк спочатку навчався у першій школі, згодом перейшов у третю, звідки вирушив у самостійне життя. У Сокирянському ПТУ здобув спеціальність машиніста-тракториста, у Чернівецькому – токаря-шліфувальника, але попрацювати за отриманими профілями не встиг – пішов у армію.
Весь термін строкової служби провів у навчальному центрі у місті Золочів Львівської області. Під час проходження служби до Олексія прийшло усвідомлення, що може робити світ кращим, ставши на сторожі правопорядку. Тому одразу після демобілізації вступив до Чернівецького училища міліції МВС України. Рік навчання – і він уже бореться зі злочинністю спочатку в Сокирянах, потім – у Новодністровську. Завзяття і віра в силу закону допомагали знаходити відповіді на непрості питання, що виникали під час служби. Щоб ці відповіді були ще більш досконалі, Олексій вирішив продовжити навчання і вступив до Правового коледжу Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича.
Та згодом прийшло розчарування. Міліція на той час все більше деградувала і частково перетворювалася на бандитсько-репресивну структуру, яка буквально виштовхувала зі своїх лав порядних людей. Одного дня Олексій сказав собі «Досить!» і подав рапорт на звільнення. Наступним місцем його роботи стало ТОВ «Сварог-Буковина», де працював у службі охорони підприємства.
Хазяйновитий і дещо домашній Олексій не цурався жодної роботи: чи вечерю приготувати, чи город скопати. Рано залишившись без батька, намагався завжди допомагати мамі вести господарство. Відтак навчав цьому і свою єдину донечку, яку дуже любив і часто з нею проводив час.
Саме тому, мабуть, щоб захистити своїх найрідніших, не вагаючись ні миті, пішов до ТЦК, як лиш отримав мобілізаційну повістку. Короткий курс військової підготовки – і солдат роти вогневої підтримки Олексій Гимплюк уже на передовій захищає Батьківщину від рашистської навали. Зі зв’язком там було зовсім кепсько, та Олексій таки знаходив можливості подзвонити додому, аби запевнити, що «у нього все добре!» Лише потім мама дізнається, що ворожий снайпер понад два тижні полював за її сином. І таки здійснив смертельний постріл. Це сталося 25 червня 2022 року біля села Яковлівка Донецької області.
Поховали Олексія поруч з батьком – у селі Ожеве Сокирянської ОТГ
У загиблого захисника залишилась дружина, донька, матір та брат.
Відзнаки: "За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку» Указом Президента України №438/2023 від 18 липня 2023р. нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня (посмертно);
Почесний громадянин Сокирянщини (посмертно);
Відзнака Новодністровського міського голови «За честь та відвагу» (посмертно).
