Едуард Валерійович Голенок
19.07.1977 - 06.08.2022
Стрілець-санітар Едуард Голенок, позивний Дністер, загинув 6 серпня 2022 року, отримавши смертельні поранення внаслідок масованого мінометного та артилерійського обстрілів ворога. До останнього боронив позицію біля селища Нью-Йорк Бахмутського району Донецької області.
Едуард народився в місті Каховка на Херсонщині. У дитинстві разом з батьками переїхав до Новодністровська Чернівецької області. Здобув фах електромонтера у Вінницькому технічному фаховому коледжі. Опанував також професію машиніста будівельного крана. Займався промисловим альпінізмом та айкідо. За покликанням – музикант, поет, художник. Писав вірші й музику – його творчий доробок становить понад 600 матеріалів.
На одній зі своїх сторінок поет написав:
"Україно! Дякую Тобі, що виріс на твоїх долонях.
Що пив з Твого джерела і їв Твій хліб.
Що виріс у Твоїх степах, річках та лісах.
Дякую за рідних.
Дякую за Друзів, які були зі мною роки,
І тих, що тепер стоять поруч!
Слава тобі!"
У мирному житті працював на Дністровській ГЕС, у «Крименерго» та «Київенерго».
У 2014 році жив з родиною в Криму. Після окупації півострова переїхав до міста Українка Київської області. Коли почалося повномасштабне вторгнення, перебував у Києві. Не чекаючи повістки, пішов добровольцем до тероборони Голосіївського району міста. Мамі написав: "Пробач мені, рідна, ховатись я не буду. Це мій обов'язок, я повинен бути там, де справжні чоловіки. Від себе не втечеш. Та мені буде соромно дивитись в очі людям. Пробач і зрозумій. На перше місце я поставив обов'язок захищати своє: свою Батьківщину, свою землю і людей, яких люблю."
Брав участь в обороні Київської області, зокрема в битві за Мощун. Відтак прийняв рішення продовжити захищати Батьківщину в лавах ЗСУ. Навчався у Великобританії, де пройшов вишкіл штурмовика. Служив у 5-ій окремій штурмовій Київській бригаді.
«Перший у нашому житті бій був один на двох. Село Мощун, 10 кілометрів від Києва. Я отримав бойове розпорядження із взводом висунутися під саме село, зайняти оборону. Ед разом із ще одним бійцем йшли попереду, він ішов як розвідник. Ми встигли добре познайомитися до того часу. Ед був тим, на кого можна було покластися. У нас був бій, де ми все зробили правильно та вийшли без втрат. У вільний час Ед грав нам на гітарі, це були незабутні вечори. Ми з ним, певно, були завжди більше друзями, ніж командир і підлеглий. В Нью-Йорку ми вже зайшли всі разом, нам віддали район оборони, попередній підрозділ вийшов, ми самі розбиралися на місці. Ед був із тих, хто ніколи не сказав, що чогось не хоче робити. Завжди був першим, хто долучався. Так сталося, що перша втрата, про яку мені доповіли, це був Едік. Дуже важко було. Він був в броні, зі зброєю, у найпершому окопі. Там були постійні мінометні обстріли… Дуже сумуємо за ним», – розповів ротний, нині замкомбата Олексій Тарасенко.
В одному з останніх своїх дописів Едуард написав:
"Відчуваю, як б'ється серце твоє.
Відчуваю, як ти тремтиш.
Безнадія, тривога...
Знаю, що страх.
Але бачу волю, та мужність.
Силу, яка нездоланна.
Я з тобою за все!
Ми разом, Україно!"
Він загинув, щоб жили й творили інші.
Похований Едуард у Новодністровську – місті, де живуть його рідні.
У захисника залишилися дружина з сином, батьки, сестра, племінник.
Побратими Еда кажуть, що він був надійною людиною, допомагав у навчанні та підготовці тим, хто цього потребував. До третьої річниці загибелі Едуарда друзі написали такі слова:
"З тобою зник цілий світ розвішаних нот і глибоких фраз.
Ти був, ти творив і жив... Безжально руйнує війна.
У темряві ночі, при світлі дня згадали тебе не раз.
Ти - янгол у небі, що крізь роки, лишається серед нас.
Ми з пам'яті знову будуєм життя, сміємось, як ти б хотів.
Ти знав так багато, не все сказав, а щось поховав в глибині.
Та поки живі ті, хто знав і був, чиєї торкнувся душі,
Ти з нами у пам'яті, душі наші співають твої вірші.
Сучасні історії пишуть живі, а ми творимо вічну, свою.
Крізь час, трансформації, музику й біль - свою, але не нову.
Під шум перегорнутих сторінок, акорди твоїх пісень.
Живи з нами вічно, Едуард Голенок, ти вічний світанок і день!
P.S.Старі фотографії наших спогадів навіки фіксують нас.
Розвіяні долі буремним життям, у спогадах - про свій час.
Відзнаки:
"За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку" Указом Президента України від 01.05.2025 №270 нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня (посмертно);
"За мужність, патріотизм, високу громадянську позицію" розпорядженням Київського міського голови №443 від 21.05.2024р. нагороджений медаллю "Честь. Слава. Держава";
Від Всеукраїнської громадської організації «Спілка ветеранів та працівників силових структур України «Звитяга» - відзнака «Кров за Україну» (Наказ №12/8 від 02.12.2024р)
Відзнака Новодністровського міського голови «За честь та відвагу» (посмертно).
