Євгеній Віталійович Нечпай
06.06.1988–15.01.2023
Народився у Криму, в Євпаторії, де на той час проживала мама із старшим своїм сином. Але той період не закарбувався в пам’яті маленького Жені, адже вже через два роки сім’я переїхала до Новодністровська і перший заклад, куди він був відправлений – дитсадок «Ромашка». Навчався він спочатку в третій, потім у першій школі. Хоч в науках зірок з неба й не зривав, та багатьом імпонувала його допитливість, жвавість, поступливість.
Згодом пройшов на строкову службу ‑ в авіаційних військах поблизу Вінниці.
Після демобілізації здобув професію зварювальника і влаштувався на роботу. Спочатку працював в Будмонтажсервісі, потім в Консорціумі «Укргідроенергобуд». Робота завжди була пов’язана з гідроенергетикою, тож бував у відрядженнях на ДніпроГЕС – у Запоріжжі.
Щирий, добродушний, завжди готовий допомогти тим, хто поруч, Євгеній не встиг збудувати свою власну сім’ю. Тож тішився народженню племінниць, залюбки бавився з ними та допомагав мамі у домашніх справах. А ще дуже любив тварин, не міг пройти повз кинутого напризволяще чотирилапого. То зараз в його домі проживають чотири коти – Євгенієві улюбленці.
Коли почалась велика війна, обурений несправедливістю і нахабством росіян, Євгеній вирішив, що, як справжній чоловік, має захищати свій дім. Пішов добровольцем, разом з братом записалися у Дністровську ТРО. Потрапили, щоправда, в різні роти. З 1 березня 2022 року солдат Євгеній Нечпай – стрілець стрілецької роти військової частини А7220.
Поки їхні підрозділи дислокувалися в тилу, Євгеній рвався туди, де ведуться бойові дії. Сам. А брат хай би залишався вдома, бо в нього, мовляв, сім’я. Передислокація відбулася 1 січня 2023 року ‑ на щойно звільнену від ворога Харківщину. Завдання - тримати кордон, через який без упину лізли ворожі диверсійно‑розвідувальні групи. 15 січня одна з таких вийшла на позиції в районі населеного пункту Землянки, де стояли Євгеній з побратимами. Зчинилася перестрілка, в якій він загинув. Брат Віталій ніс варту на своїх позиціях, за якихось 10 км від місця події, чув перестрілку, та навіть не підозрював, що вана принесе найбільше горе для родини.
20 січня солдат Збройних Сил України Євгеній Нечпай востаннє повернувся додому. На щиті. Щоб попрощатися з рідними, друзями, колегами, з усією громадою.
Похований на Новодністровському міському кладовищі.
Залишилися мама, брат, дві племінниці.
Відзнака Новодністровського міського голови «За честь та відвагу» (посмертно)
