Сергій Олександрович Цуркан
16.06.1991 - 13.03.2023
Про себе Сергій часто жартував, що він «корінний новодністровець», бо народився саме у Новодністровську (на той час у міській лікарні ще було пологове відділення).
Навчався у першій школі. Після 11 класу вступив до Чернівецького автодорожнього технікуму, відтак продовжив освіту в Національному транспортному університеті – провідному виші України у сфері транспорту, дорожнього господарства та логістики.
Здібний, освічений і легкий на підйом, Сергій після року роботи в ТОВ «Київметробуд» разом з батьком відправився за державною програмою до Туркменістану – для будівництва важливих інфраструктурних об’єктів. Там освоїв сучасну технологію прокладання підземних комунікацій методом горизонтального направленого буріння. По завершенні проєкту в Туркменістані аналогічна робота для батька і сина Цурканів знайшлась в одній із прибалтійських компаній, яка працювала в Німеччині. Там, за 1680 кілометрів від дому, і застала їх велика війна.
Якщо о п’ятій годині ранку 24 лютого перші ракети летіли на українські міста, то о шостій батько і син уже їхали додому. Для обох це було зрозуміле і правильне рішення: «Маємо бути там, бо Україна в небезпеці». Ще задовго до повномасштабного вторгнення, у 2020 році, Сергій підписав у військкоматі згоду на службу в ТрО.
Тому 25 лютого обидва – батько і син – прийшли до ТЦК. Там їхні дороги розійшлися. Хоча в загальному сум’ятті того Сергієвого документа так і не знайшли, він таки став до лав територіальної оборони, а Олександр був мобілізований до бойового підрозділу Національної Гвардії України.
10 місяців служба Сергія полягала здебільшого у військовій підготовці, спорудженні укріплень, охороні державного кордону. 1 січня 2023 року разом з усім батальйоном він поїхав на Харківщину. Місце дислокації – Землянки, що на самім кордоні з Росією. Завдання – відбивати атаки рашистів. Солдат Цуркан Сергій Олександрович (позивний «Напасний») виконував бойові завдання на посаді стрільця 3-го стрілецького відділення 2-го стрілецького взводу 1-ї стрілецької роти військової частини А7220. Фатальним виявилось 13 березня. Під час чергового мінометного обстрілу Сергій отримав смертельне поранення від осколка ворожого боєприпасу. Побратими намагалися врятувати пораненого, але марно.
Незадовго до смерті Сергій сказав батькові, що по закінченні війни неодмінно одружиться. Не встиг… Осиротіли мама, тато, сестра, племінник та друзі, які цінували його за доброзичливість, щедрість, уміння легко влаштувати свято.
Поховали Сергія Цуркана на Новодністровському міському кладовищі.
Відзнака Новодністровського міського голови «За честь та відвагу» (посмертно).
