Віталій Олександрович Чушин
18.10.1982 - 17.07.2023
Життєвий шлях Віталія Чушина виявився недовгим, зате сповненим світла, добра та любові. Мужній, сильний, чесний, розумний, він був щитом і опорою для своєї родини, безвідказним для друзів, позитивом для світу. Та війна забирає найкращих…
Віталій народився 18 жовтня 1982 року в селі Шебутинці Сокирянського району. Але вже за рік сім’я переїхала до Новодністровська, де хлопчик ріс і навчався. У 2000 році він закінчив Новодністровську школу №1 і одразу ж пішов у армію.
Після проходження строкової служби працював спочатку на будівництві Дністровської ГАЕС, відтак зайнявся улюбленою справою, став водієм пасажирських перевезень. Ця робота йому дуже подобалась, недарма дома жартували, що він «народився з кермом у руках».
У 2018 році Віталій перегорнув наступну сторінку свого життєпису ‑ він одружився і переїхав до дружини, в село Стрілецький Кут Мамаївської ОТГ. Згодом молоде подружжя дочекалося свого первістка. Тепер у Віталія з’явилося ще одне улюблене заняття – бути татом. Він багато уваги приділяв синові, гуляв з ним, грав у футбол, влаштовував на іграшкових машинках перегони, складав конструктор. Старався викроїти час для рідних, які залишилися у Новодністровську. На вихідні брав дружину з сином і їхали до мами та сестри. Синочок підростав, а молоді батьки вже мріяли про донечку.
Не склалося. Почалась велика війна. Віталій знав, що стане у стрій захисників України, але вирішив не травмувати родину власною ініціативою, чекав повістки з військкомату. Вона прийшла за місцем реєстрації (м.Новодністровськ) в перших числах березня. Мама довго не наважувалась розповісти про це сину, але він таки дізнався і одразу ж приїхав за викликом.
Так 13 березня 2022 року головний сержант Віталій Чушин став до лав Державної прикордонної служби України і був направлений для проходження військової служби до прикордонної комендатури швидкого реагування 7 прикордонного загону. З липня по жовтень 2022 року брав участь в активних бойових діях в районі населеного пункту Слов’янськ Донецької області. З жовтня 2022 року по квітень 2023 року забезпечував охорону держаного кордону в північних областях, які межують з республікою білорусь.
18 квітня 2023 року головний сержант Віталій Чушин знову вибув у зону активних бойових дій. Пліч-о-пліч з побратимами він стримував просування ворога та нищив загарбників на берегах річки Сіверський Донець, брав участь у запеклих боях в районі Серебрянки та Білогорівки, йшов у контрнаступ на Бахмутському напрямку.
І тут йому стали в нагоді здобуті у цивільному житті професійні навички. Віталій, окрім іншого, часто виконував функції водія медичної евакуаційної групи. Його вміння проїхати будь-де та не втратити самоконтроль врятувало не одне життя. За порівняно короткий час група, до складу якої входив Віталій Чушин, евакуювала з поля бою більше сотні поранених та загиблих військовослужбовців прикордонних підрозділів та підрозділів Збройних Сил України.
Непоправне сталося 17 липня 2023 року. Головний сержант Віталій Чушин разом з побратимами виконував бойове завдання в районі населеного пункту Серебрянка. Вони зайняли свою позицію і впевнено тримали оборону. А ворог безперервно накривав їх мінами. Одна з них влучила просто в їхню вогневу позицію. Загинули три прикордонники. Серед них і Віталій.
19 липня головний сержант Віталій Чушин востаннє повернувся додому. На щиті. Прощання із полеглим героєм відбулося на центральній алеї міста.
Похований в селі Стрілецький Кут Мамаївської територіальної громади Чернівецької області.
Залишилися дружина, син, мати, сестра та вітчим
Відзнаки: «За особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, сумлінне та бездоганне служіння Українському народові» Указом Президента України №603/2023 від 28.09.2023.р. нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно);
Відзнака Новодністровського міського голови «За честь та відвагу» (посмертно).
