Андрій Миколайович Зайцев
30.08.1975 - 21.11.2025
Андрій Миколайович Зайцев народився в Криму, в місті Судак. Там же він ріс і навчався. Після отримання атестата зрілості пішов у армію. Строкову службу проходив у Білгороді-Дністровському, в повітряно-десантних військах.
За час його служби дідусь (сам родом зі Сторожинецького району) із бабусею переїхали з Криму в Новодністровськ. Демобілізувавшись, Андрій поїхав їх провідати й залишився тут жити. Згодом сюди ж переїхали й батьки з молодшою сестрою.
24 лютого 2022 року зранку Андрій поїхав у Сокиряни, в Територіальний центр комплектування та СП. В його розумінні це було єдино правильне і безальтернативне рішення: стати на захист своєї землі. З властивим йому гумором заспокоював рідних: «Ми за кілька днів усіх ворогів повбиваємо, до Криму дійдемо, я ноги в Чорному морі помию, та й додому скоренько вернусь».
З Сокирянського ТЦК солдата Андрія Зайцева відправили спочатку в Гайсин, потім ‑ на оборону Херсонщини. На той час це був надзвичайно складний напрямок, де рашисти намагалися захопити якомога більше української території. І лише завдяки мужності наших захисників навала була зупинена, а відтак від ворога було звільнено правобережжя Херсонщини.
Серед воїнів світла був і Андрій Зайцев, служив кулеметником роти вогневої підтримки 10-го ОШБ у складі 59 бригади. У червні 2022 року в районі населеного пункту Любомирівка (Миколаївська обл.) він отримав перше поранення. Ворожий осколок, залетівши через плече, зупинився в нижній щелепі. Лікувався Андрій недовго – вже через місяць був знову в строю.
Воював уже в складі 640-го окремого зенітного кулеметного батальйону. Та в жовтні біля села Пересадівка знову потрапив під нещадний вогонь ворога. Осколками посікло все тіло. Найгірше, що, окрім іншого, були пошкоджені внутрішні органи. На цей раз лікування було тривалим. Майже рік Андрій провів у госпіталях Миколаєва, Одеси, Вінниці, Хмельницького. Ще зовсім не видужавши, 9 жовтня 2023 року за наказом командира він повернувся у свою частину, яка стояла біля Миколаєва.
Виконувати завдання йому ставало все важче. Взнаки давалися численні контузії та незагоєні рани. До середини 2025 року стан Андрія Зайцева погіршився до критичного. 20 червня сестра Надія забрала його додому.
Й дома Андрій категорично відмовлявся лікуватися, просив, щоб дали йому спокій. А організм усе слабшав і 21 листопада 2025 року його вогник погас назавжди.
Без нього осиротіли мама і сестра.
Солдат Андрій Зайцев похований на Новодністровському міському кладовищі.
