Гринько Геннадій Васильович
23.01.1975 – 02.11.2024
Уродженець села Вітрянка Сокирянського району, навчався і більшість свого життя прожив у рідному селі. Частенько навідувався до Новодністровська, де його батько трудився на спорудженні ГЕС. Профільну освіту Геннадій здобув у Чернівцях, а трудову діяльність пов’язав із службою в ДКВС, працював у ДУ «Сокирянська виправна колонія» на посаді начальника КПП.
Маючи за спиною суттєвий стаж такої роботи, Геннадій Васильович чудово розумів, що має стати на захист Батьківщини у великій війні із агресивним сусідом. Тож пройшов мобілізацію з перших днів повномасштабного вторгнення і з 28 лютого 2022 року уже перебував у складі ЗСУ.
З жовтня 2024 року сержант Геннадій Гринько ніс службу в 33-тій окремій механізованій бригаді (в/ч А4447) на посаді старшого телефоніста відділення зв’язку механізованого батальйону. Вели запеклі оборонні бої в Донецькій області. Після виконання одного з бойових завдань 2 листопада 2024 року Геннадій перестав виходити на зв'язок. Більше року рідні йому люди не знали правди, надіялися на краще і молилися. Але 29 січня 2026року підтвердилось найгірше, родина отримала сповіщення про те, що «відданий військові присязі сержант Гринько Геннадій Васильович загинув під час виконання бойового завдання, пов’язаного із захистом Батьківщини» Це сталося в районі населеного пункту Максимільянівка Покровського району Донецької області, де ворог вчергове пішов на штурм наших позицій.
Поховали сержанта Гринька Геннадія Васильовича 7 лютого 2026 року на кладовищі рідного села Вітрянка.
Залишилися дружина, син, брат.
