Попович Олексій Юрійович
15.02.1979 – 23.11.2024
Народився у в смт.Костянтинівка Миколаївської області, та ще зовсім маленьким приїхав з батьками в місто Новодністровськ. Тут пройшли його дитячі та шкільні роки. Навчався в Новодністровській СШ №2, професію здобув у Камянець-Подільському технікумі.
Після проходження строкової військової служби повернувся у Новодністровськ, та згодом переїхав на Косівщину, де розпочав нову сторінку свого уже дорослого самостійного життя. Бо там, у чарівних Карпатах, зустрів свою долю – дівчину Марію, яка 6 листопада 2004 року стала його законною дружиною; з нею впродовж усіх наступних років ділив радощі і негаразди.
Працював будівельником. Відповідальний та вправний завжди доводив свою роботу до якнайкращого результату. За це його цінували і довіряли не лише українські роботодавці.
За два дні до того найчорнішого 22 лютого подружжя повернулося в Україну з Польщі – були запрошені на весілля. Більше нікуди не поїхали, вирішили, що у важкі часи краще бути вдома.
В червні 2024 року Олексій вступив до лав Збройних Сил України. Пройшов спеціальну підготовку і був зарахований до складу підрозділу, що брав участь у боях на Курському напрямку. Служив стрільцем-санітаром 2-го стрілецького взводу 1-ої стрілецької роти в/ч А7104 у званні сержанта. У бойових умовах залишився вірним собі – намагався досконало виконувати поставлені завдання, неодноразово проявляв виняткову мужність і рішучість. В одному з боїв отримав поранення, але після нетривалого лікування знову повернувся до свого підрозділу, до своїх побратимів, яким був хорошим і надійним другом.
Понад усе Олексій прагнув миру в Україні та найшвидшого повернення додому. Але не сталося. Сержант ЗСУ Олексій Юрійович Попович загинув 23 листопада 2024 року поблизу населеного пункту Михайловка Курської області. Поховали героя 5 грудня у селі Розтоки, Кутської громади Косівського району Івано-Франківської області.
Залишилася дружина.
